250 років, як світ побачив  роман «Страждання молодого Вертера» (1774) Іогана Вольфганга Гете

«Страждання молодого Вертера» написаний в епістолярній формі, але, оскільки всі листи героя призначені одному адресатові, роман нагадує скоріше ліричний щоденник. Авторство текстів листів, що складають більшу частину твору, приписане головному герою, молодому художнику  Вертера, який уриває собі життя через нещасливе кохання. Через 13 років книга була частково перероблена, тоді Ґете підтвердив своє авторство.

“Страждання юного Вертера” – не тільки роман про нещасне кохання. Його історичне значення полягає в тому, що автору вдалося вмістити в невелику книжку деякі центральні, найбільш палкі проблеми свого часу. У “Стражданнях юного Вертера” Гете широко використовував свої ветларські листи до близького друга Йоганна-Генріха Мерка. У “Стражданнях юного Вертера” все написано єдиною рукою – рукою героя і Гете, що стоїть за ним.

У ліризмі, в суто “монологічності” і полягає стилістичне своєрідність “Вертера”. Але самий жанр, в якому він написаний, жанр епістолярного роману, навпаки, дуже типовий для всієї передової західноєвропейської літератури кінця позаминулого століття.

Історія самогубства Вертера в останній главі роману теж не є вигаданою. Такий вчинок здійснив приятель Ґете, Карл Вільгельм Єрусалем, безнадійно
закоханий в одружену жінку.

Книга стала вершиною тогочасної  німецької літератури основою для численних наслідувань та  алюзій.