Category Archives: Віртуальні виставки

До 180-річчя з дня народження Іллі Ілліча Мечникова

Мечников Ілля Ілліч (1845–1916) – один із засновників еволюційної ембріології, порівняльної патології, мікробіології та імунології. Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів, а також фагоцитарну теорію імунітету. Відкрив явище внутрішнього клітинного травлення. За вивчення імунної системи одержав звання лауреата Нобелівської премії в галузі медицини та фізіології (1908). НАН України з 1995 р. заснувала премію імені І. І. Мечникова. Його ім’ям названо Одеський національний університет (1945).

До ювілею вченого Наукова бібліотека ОНУ імені І. І. Мечникова представляє бібліотрансформер, що складається з 2-х частин.

Перша частина «Вчений зі світовим ім’ям: до 180-річчя з дня народження Іллі Ілліча Мечникова» висвітлює життя та науковий доробок вченого

Друга частина «Прижиттєві видання І. І. Мечниковау фонді Наукової бібліотеки Одеського національного університету: до 180-річчя з дня народження» присвячена прижиттєвим виданням окремих творів Іллі Мечникова, які зберігаються у фондах Наукової бібліотеки ОНУ імені І. І. Мечникова

До 100-річчя з дня народження Петра Йосиповича Каришковського-Ікара

12 березня 1921 р. народився Петро Йосипович Каришковський-Ікар – вчений-енциклопедист, видатний історик-антикознавець, фахівець з нумізматики, грецької та латинської епіграфіки Північного Причорномор’я, візантиніст, блискучий лектор, професор Одеського університету, завідувач кафедрою історії стародавнього світу та середніх віків (1963–1988), який вписав яскраву сторінку в культурну історію нашого міста і країни, виховав плеяду учнів.

До ювілею вченого співробітниками Наукової бібліотеки ОНУ імені І. І. Мечникова підготовлена віртуальна книжково-документальна виставка-триптих.

Частина 1 «Архівна спадщина П. Й. Каришковського-Ікара (1921–1988) в Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І. І. Мечникова» присвячена архівним документам вченого, що зберігаються в бібліотеці та містять матеріали з нумізматики, епіграфіки та просопографії Північного Причорномор’я тощо.

Частина 2 «Дослідник пам’яток античної культури в Україні: до 100-річчя від дня народження професора історичного факультету ОНУ імені І. І. Мечникова П. Й. Каришковського-Ікара» розкриває біографію, представляє фотоматеріали та видання й публікації, що висвітлюють наукову спадщину вченого.

Частина 3 «Власницька колекція П. Й. Каришковського-Ікара у фондах Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова» містить відомості про особисте книжкове видання Петра Йосиповича, що було передано до Наукової бібліотеки ОНУ.

До 150-річчя з дня народження Лесі Українки

Перша частина «Видання творів Лесі Українки у фонді Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова» присвячена прижиттєвим та рідкісним виданням окремих творів Лесі Українки та першим зібранням її творів, а також мініатюрним й малоформатним виданням кінця XX ст.

Друга частина «По місцях перебування Лесі Українки в Одесі» має на меті згадати місця, де мешкала, які відвідувала, якими вулицями гуляла Леся Українка в Одесі.

Третя частина «Лесезнавство кафедри української літератури Одеського національного університету імені І. І. Мечникова від початків до сьогодення» висвітлює науковий доробок однієї з найстаріших українознавчих кафедр класичних університетів Півдня України у напрямку дослідження творчості Лесі Українки.

До сторіччя від дня народження економіста, доктора економічних наук, професора ОНУ імені І. І. Мечникова Олексія Григоровича Лобунця Науковою бібліотекою Одеського національного університету імені І. І. Мечникова підготовлена віртуальна виставка, на якій представлені коротка біографія вченого та основні праці, що характеризують наукову діяльність вченого.

Одеські художники-нонконформісти 60-70-х рр. ХХ ст.

НБ ОНУ імені І. І. Мечникова презентує виставку «Одеські художники-нонконформісти 60-70-х років ХХ ст.», яка діяла в рамках третього засідання наукової студентської конференції «Духовна свобода особистості», висвітлюючи плідну творчість таких одеських художників зазначеного періоду, як Олександр Ануфрієв, Володимир Стрельников, Валерій Басанець, Віктор Маринюк, Людмила Ястреб, Валентин Хрущ, Станіслав Сичов, Олег Соколов, Юрій Єгоров, Олександр Стовбур, Євген Рахманін, Олег Волошинов та ін. Ці митці були об’єднані ідеєю вільного самовираження в творчості, що йшло урозріз до офіційного мистецтва тих часів; цим зумовлені і визначення мистецтвознавців цього періоду: «нонконформізм», «неофіційне мистецтво», «другий одеський авангард». І саме шляхи ставлення та самореалізації цієї яскравої і самобутньої групи митців, характеристика історичного часу та філософське підґрунтя цього напрямку в Одесі представлено на виставці.

 Розділ І. Духовна свобода особистості

Перший розділ – це знакові фундаментальні праці видатних зарубіжних та вітчизняних філософів з питань проблеми свободи особисті та свободи творчості, а також культурологічні видання (словники, підручники, монографії), в яких йдеться мова про стан та розвиток зарубіжної  та української культур.

Бердяев Н. А. Философия свободного духа / Н. А. Бердяев. – М. : Республика, 1994. – 480 с. – (Мыслители XX века). 11-а/1064

 Камю А. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство : пер. с фр. / А. Камю ; общ. ред., сост. и предисл. А. М. Руткевич. – М. : Политиздат, 1990. – 415 с. – (Мыслители ХХ века). 12/5806

 Сартр Жан-Поль. Бытие и ничто : опыт феноменологической онтологии / Ж. Сартр ; пер. с фр. и примеч. В. И. Колядко. – М. : Республика, 2000. – 639 с. – (Мыслители XX века). 12/6528

 

Світогляд суспільства та мистецтва ХХ ст. формувався під впливом таких знакових постатей, як А. Камю, Ж.-П. Сартр, М. Бердяєв. Саме ідеї цих визначних філософів початку ХХ ст. суттєво вплинули на світову думку, окреслюючи основні принципи духовної свободи особистості. Так, зокрема, А. Камю пише з питань свободи творчості: «Велич мистецтва полягає в цій вічній напруженій роздвоєності між красою і стражданням, любов’ю до людей і пристрастю до творчості, стражданням самотності і роздратуванням від натовпу, бунтом і згодою. Мистецтво балансує між двома прірвами – легковажністю та пропагандою. І цей крок – великий ризик. Але саме у цьому ризику і полягаю свобода мистецтва».

Усі книги представляють єдину серію московського видання «Республика» (до 1992 р. «Политиздат») – «Мыслители ХХ века», започатковану на початку 90-х років ХХ ст.

 

Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Х. Арендт ; пер. з англ.: В. Верлок, Д. Горчаков ; наук. ред. К. Ю. Гломозда. – К. : Дух і літера, 2002. – 575 с. 171/6684

 

 

Оскільки студентська конференція проводилась у рамках великого наукового проекту «Феномен тоталітаризму, його прояви та шляхи подолання», то актуальною є праця  американського мислителя, політолога та історика Ханни Арендт «Джерела тоталітаризму». Праця є результатом глибинного вивчення явища тоталітаризму. Вона послідовно зіставляє дві форми тоталітаризму – націонал-соціалістську та інтернаціонал-більшовистську, визначає роль, що її в тоталітарних системах відіграє ідеологія. Ця робота викликала багато дискусій, оскільки авторка в ній порівнювала риси двох політичних систем, які до цього вважалися ідеологічно протилежними: комунізм та нацизм. Авторка ґрунтовно розглядає дві основні форми тоталітаризму: антисемітизм та імперіалізм, які грали ключову роль в суспільстві ХХ ст.

 

Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва : українська теоретична думка ХХ століття : антологія. Ч. 1 / упоряд. Р. М. Яців. – Львів, 2012. – 231 с.

Видання «Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва: українська теоретична думка ХХ століття», упорядником якого є проректор Львівської Академії мистецтв Роман Миронович Яців, є першою частиною унікального зібрання теоретичних праць класиків української науки і мистецтва, присвяченого різним аспектам образотворчого мистецтва. Книга має два розділи: «Витоки, психологія і досвіди українського модернізму» та «Український постмодернізм: ідеологія у дзеркалі творчої свободи». У першому розділі містяться праці таких видатних українських митців та діячів культури початку ХХ ст., як Дмитро Донцов, Василь Пачовський, Михайло Рудницький, Євген Маланюк та ін.  Другий розділ представляє український постмодернізм. Це праці художників, мистецтвознавців ХХ ст.: Якова Гніздовського, Юрія Соловія, Богдана Стебельського, Петра Андрусіва та ін. У розділах антології упорядник для дослідження модернізму та постмодернізму вводить в науковий обіг маловідомі праці українських представників мистецтва, а також доповнює тексти творчими біографіями українських митців. 

Розділ ІІ. Явище нонконформізму у мистецтві та суспільстві

Медвідь Л. Нонконформізм як явище культури 60-х років / Л. Медвідь // Сучасність : література, наука, мистецтво, суспільне життя. – 2002. – № 12. – С. 132-139. 207-а/475

 

Заплотинська О. О. «Формалізм чи новаторство?» : інтелектуальний нонконформізм в офіційному дискурсі 1960-1970-х рр. в Україні / О. О. Заплотинська // Укр. іст. журн. – 2006. – № 1. – С. 145-157. 81/660

 

 

Інформативно висвітлюють період 1960-1970-х років з мистецтвознавчого та історичного боку статті на сторінках профільних журналів «Сучасність» та «Український історичний журнал», даючи визначення основним поняттям культури середини ХХ ст.

Так, нонконформізм (англ. non-conformism – «незгода») – це незгода, неприйняття норм, цінностей, цілей, домінуючих у конкретній групі в конкретному суспільстві. Леся Медвідь, характеризуючи український нонконформістський рух, зазначає: «Нонконформізм як незгода з загальноприйнятою формою художнього мислення, як намір здолати цю форму і взамін цій безособовій формі дати особову, індивідуальну і тим змістовну». Отже, нонконформістське українське мистецтво – це мистецтво 1960-70-х, не заангажоване соцреалістичною проблематикою, що постало з загальної переоцінки цінностей української інтелігенції 60-70-х років, нових поглядів на розвиток мистецтва та особистості в творчості.

Мєднікова Г. С. Українська і зарубіжна культура ХХ століття : навч. посібник / Г. С. Мєднікова. – К. : Знання, 2002. – С. 108-115. 79-а/7333

У книзі доктора філософських наук, професора Мєднікової Галини Сергіївни розглядається історія і теорія художньої творчості ХХ ст. Зокрема, питанню нонконформізму присвячено окремі розділи: «Неофіційне мистецтво» СРСР 60-х років» та  «Український андеграунд (мистецтво 60-х – початку 80-х років)», де досліджується і  розкривається своєрідність відображення дійсності в мистецтві авангарду. Автор зазначає світовий рівень розвитку  українського мистецтва другої половини ХХ ст.,  яке «не втратило мову світового авангарду, що слугувала основою осмислювання української ментальності, традиційного мистецтва». Дослідження проводиться на основі різнихрегіональних шкіл авангарду в Україні: Одеської, Київської, Львівської. 

Образотворче мистецтво : видання Національної спілки художників України / гол. ред. О. Федорук. – 2009. – № 1. – 150 с. 83-в/265

Вагоме значення з дослідження явища нонконформізму саме в Одесі належить спеціальному випуску журналу «Образотворче мистецтво» за 2009 рік, № 1. Цей номер з нагоди 70-ліття Одеської організації Спілки художників України було цілковито присвячено історії живопису Одеси. І значне місце у змісті журналу відведено вивченню творчості саме одеських нонконформістів. Це статті таких знаних мистецтвознавців в цій галузі, як Тетяна Басанець, Ольга Котова, Віра Савченко, Тетяна Василенко, Олена Шелестова та ін. Статті являють собою творчі портрети художників, що доповнені кольоровими репродукціями їхніх картин.

Розділ ІІІ. Одеські художники-нонконформісти 60-80-х рр. ХХ ст.

 

Ядро групи складала п’ятірка близьких друзів: О. Ануфрієв, В. Стрельников,  Л. Ястреб, В. Маринюк, В. Басанець. Саме вони є ключовими особистостями цього напрямку. Як згадує О. Ануфрієв: «Звичайно, ми були різні, але нас міцно поєднувала творчість». І дійсно, основною якістю одеських нонконформістів є те, що будучи групою, кожен залишався індивідуальністю. З часом товариство росло: приєдналися С. Сичов, В. Хрущ, Ю. Єгоров, В. Цюпко, О. Волошинов, Є. Рахманин та ін. Отже, одеський “нонконформізм” був досить великим й системним явищем, об’єднуючи покоління митців, що в умовах радянської дійсності прагнули до свободи творчого самовираження, до пошуку нових форм вираження та зображення.

 

 Черный квадрат над Черным морем : материалы к истории авангардного искусства Одессы, ХХ век / ОГНБ им. М. Горького ; отв. ред. О. Ф. Ботушанская ; сост.: Е. М. Голубовский, Ф. Д. Кохрихт, Т. В. Щурова. – Одесса : Друк, 2001. – 263 с. : ил. 83/15835

Це збірник статей мистецтвознавців, художників, журналістів, присвячений історії авангардного мистецтва Одеси від Кандінського до авангарду дев’яностих. В книгу ввійшли різні за характером матеріали: хроніка, дослідження, есе, спогади, розділи з невиданих книг. Додатком до  збірника є список літератури про український художній авангард. Безпосередньо художникам одеського нонконформізму (О. Соколов, О. Ануфрієв, Л. Ястреб, Є. Рахманін, Ю. Єгоров, М. Степанов, В. Цюпко, В. Маринюк, С. Савченко) присвячені статті Є. Голубовського, О. Шелестової, М. Обуховського, Т. Басанець, М. Рашковецького, О. Савицької.

 

Маринюк В. Живопис. Графіка. Скульптура / В. Маринюк. – К. : Софія-А, 2006. – 128 с. : іл. Смынтына/1259

Це альбом близько 120 репродукцій  одеського художника Віктора Маринюка, різних за жанровим втіленням та єдиним за творчим кредо: «Природа створила людину на те, аби людина пояснила її саму».  Ось як зазначає скульптор М. Степанов у передмові до видання: «Талант Віктора Маринюка – це не сліпуче, а потужне джерело світла, що відкриває для тих, що бачать, світ невідомих станів». Видання містить особисті фотографії художника та його автобіографію.

Мистецтво Одеси в колекції Михайла Кнобеля : альбом / авт. проекту М. З. Кнобель ; ред.-упоряд.: М. З. Кнобель, М. М. Маричевська ; літ. ред.: А. М. Маричевська, А. С. Глущак. – Львів : ПТВФ «Афіша», 2002. – 192 с. – Текст парал. укр., англ., нім. 83/15879

Видання «Мистецтво Одеси в колекції Михайла Кнобеля» було унікальним явищем на свій час. Його приватна колекція є однією з найбільших зібрань вітчизняного  мистецтва ХХ століття. Сучасне мистецтво Одеси ще з середини 80-х років стає предметом його особливої уваги. У 1993 р. відбулася перша виставка в Одеському художньому музеї, а у 1998 р. – в Одеському музеї західного та східного мистецтва. Робота над представленим виданням тривала близько п’яти років. І праця авторів була гідно оцінена: це видання отримало премію ім. К. Паустовського. Вступними статтями до альбому є матеріли про Михайла Кнобеля, його колекціонерські уподобання, що дають характеристику його зібрання та творчості одеських нонконформістів. Далі йдуть картини, розташовані в алфавітному порядку авторів. Додатком виступають фотографії з виставок М. Кнобеля та довідки про художників. Текст видання подається паралельно українською, англійською та німецькою мовами. На обкладинці міститься дарчий напис автора Науковій бібліотеці.

Собрания живописи Одессы Людмилы Викторовны Ивановой. Вторая половина 20 века / сост.: Л. В. Иванова, О. А. Тарасенко, А. А. Тарасенко. – Киев : Альма-пресс, 2004. – 167 с. : ил. 83/16066

Каталог приватного зібрання живопису Одеси з колекції Людмили Вікторівни Іванової є репрезентацією творчості одеських художників другої половини ХХ ст. Укладачі Ольга та Андрій Тарасенко згрупували полотна за жанровим та стилістичним принципами: портрети, пленерний живопис, графіка, натюрморти (Л. Дюльфан), фольклоризм (Ю. Коваленко, В. Алтанець), міфологізм (В. Басанець, В. Маринюк), експресіонізм (С. Сичов), абстракціонізм (Є. Рахманін). Видання містить короткі біографічні відомості про авторів. Вступним компонентом до розділів виступають короткі характеристики мистецьких напрямків та інтерв’ю з художниками.

 Останніми роками вагомими для популяризації творчості художників стають арт-проекти. Саме каталоги з таких виставок стають важливим ілюстративним джерелом творчості художників.

 Музыканко, Е. Шелестова ; вступ. ст. В. Савченко. – Одесса : Optimum, 2012.– 48 с. : ил. 83/16427

Каталог арт-проекту виставки «Музыка мира», що була організована філософським факультетом ОНУ, галереєю сучасного мистецтва «NT-Art» та Одеським музеєм західного та східного мистецтва, містить роботи Олега Соколова, Євгена Рахманіна та Юрія Єгорова. Куратором проекту В. В. Савченко творчість цих художників була об’єднана принципом «музикальності» – ритмічності пластичних образів та світовідчуття художників. Каталог додатково містить вступну статтю куратора проекту, хронологічний перелік виставкової діяльності зазначених художників та короткі біографічні відомості про них.

Art galary “Triton” : каталог выставки / Art galary “Triton“. – Одесса , 2007. – 17 с. : ил. – (Южнорусская школа художников). 83/16135

Каталог виставки з колекції Михайла Кнобеля, що проходила у арт-галереї “Triton”, містить репродукції О. Соколова, О. Ануфрієва, Ю. Коваленка, О. Волошинова, С. Сичова, О. Стовбура, В. Сада, Л. Ястреб, В. Хруща. Передує виданню вступне слово про південну мистецьку школу.

 Проаналізувавши характер видань, зазначимо, що основним джерелом стають такі регіональні літературно-художні видання, як «Дерибасівська-Ришельєвська» та «Море», а також вітчизняні профільні мистецтвознавчі журнали, як «Образотворче мистецтво», «Галерея» та «Музейний провулок». На даний час монографічних досліджень цього періоду, окрім дисертаційних робіт з питань мистецького та інтелектуального нонконформізму, досить мало. А в  періодичних виданнях міститься левова частка інформації про художників зазначеного періоду, адже у статті зазвичай подається і короткий науково-художній аналіз творчості митця, й репродукції його картин.

 

Галерея / Асоціація артгалерей України. – К. : вид-во «Совіарт», 1999–. 83-в/506

Щоквартальне видання, засноване у 1999 р., видавцем якого є Асоціація артгалерей України. Співзасновником Асоціації артгалерей України є галерея «Совіарт», яка має власне видавництво, де й виходить друком  «Галерея». Видання представляє галерейне життя України: музеї сучасного мистецтва, фотографії та відгуки з арт-проектів, статті мистецтвознавців. (Рис. 21 по левому)

У 2004 р. на базі Центру сучасного мистецтва «Совіарт» відбувся цикл виставок та публікацій про «неофіційну» Одесу 60-80-х рр. ХХ ст. Саме цій науковій розробці були присвячені статті Ольги Котової «Неофіційна Одеса 1960-1980-х» (2004, № 1) та Тетяни Басанець «Одесса 1960-1990-х. Что-то вроде мемуаров» (2004, № 2/3). Стаття О. Котової – це фрагмент її дисертаційного дослідження про зазначений період одеського мистецтва, вона містить своєрідну хронологію становлення мистецького напрямку нонконформізму в Одесі, а також короткі мистецтвознавчі характеристики творчості художників. А стаття Тетяни Басанець – це особисті спогади про когорту одеських митців.

 Образотворче мистецтво : видання Національної спілки художників України / гол. ред. О. Федорук – К., 1991-.

83-в/265

Журнал «Образотворче мистецтво» – науково-популярне видання, що висвітлює сучасний стан, історію та теорію українського мистецтва. Засноване у жовтні 1933 р., виходить з 1934 р. З 1991 року виходить як видання Національної спілки художників України. У рубриках журналу міститься статті про українських художників, репродукції їхніх робіт, а також матеріали про образотворчу освіту та теорію мистецтвознавства.

 

Море : літературно-художній та громадсько-політичний журнал Одеської обласної організації Національної Спілки письменників України / гол. ред. Г. Щипківський. – Одеса, 2004-.  31-а/190

Кожен випуск видання оформлюється репродукціями картин одеських митців, серед яких і художники-нонконформісти. Репродукції розміщуються в самому тексті, виступаючи ілюстраціями до художніх творів, та на обкладинці. Зазвичай на 3-й сторінці обкладинки розміщена стаття про творчий шлях і доробок митця та короткі біографічні відомості про нього.

  

Дерибасовская-Ришельевская : одесский [литературно-художественный, историко-краеведческий иллюстрированный] альманах / ред. Ф. Кохрихт, ред. кол.: Е. Голубовский, О. Губарь, А. Ерохин. – Одесса, 2000–. 31/1200

Невичерпним джерелом інформації про одеських нонконформістів є альманах «Дерибасовская-Ришельевская», який виходить щоквартально з 2000 р. Унікальністю матеріалів альманаху є те, що його редактори особисто були знайомі з одеськими художниками, були активними учасниками їхніх квартирних виставок, згодом ставали колекціонерами їхніх робіт, а в наш час –  популяризаторами їхньої творчості. Статті альманаху з розділу «Жизнь-Искусство-Жизнь» – це неповторні спогади учасників цього мистецького руху. Деякі з митців є ще й письменниками, наприклад Віктор Наумець, тож у альманасі можна знайти ще й власні твори художників.

Повний перелік книг, які були представлені на виставці

 

Справжній математик: до 150-річчя з дня народження І. Ю. Тимченка

До ключових постатей української національної еліти належить математик Іван Юрійович Тимченко (1863-1939). Випускник Новоросійського університету, І. Ю. Тимченко віддав йому більше 50 років своєї плодотворної діяльності, був видним ученим та прекрасним педагогом. За часів Новоросійського університету І. Ю. Тимченко обраний був професором на кафедрі чистої математики, в Одеському університеті до 1938 р. очолював фізико-математичний факультет. Вчений був автором змістовних праць у галузі історичної математики та теорії аналітичних функцій. Він був не тільки тонким та глибоким знавцем історії математичної науки, але й справжнім математиком, який володів різнобічною та ґрунтовною ерудицією. І. Ю. Тимченко приймав участь в діяльності Математичного відділення Новоросійського товариства природознавців. Він був одним із засновників та організаторів Одеського політехнічного інституту, після відкриття якого спочатку працював там проректором, згодом – ректором. І. Ю. Тимченко займався редакторською діяльністю, був популяризатором математичних знань. Вчений любив книгу, займався зібранням рідкісних та коштовних книг, володів унікальною книжковою колекцією.

На виставці представлені матеріали, що розкривають багатогранну діяльність вченого: наукову, викладацьку, редакційну, перекладацьку, організаторську, адміністративну. Окремий блок складають видання з приватної бібліотеки науковця, яка сьогодні зберігається у фондах Наукової бібліотеки ОНУ імені І. І. Мечникова.

Тимченко И. Ю. Исследование ошибок делений меридионального круга Одесской астрономической обсерватории / И. Ю. Тимченко // Зап. Имп. Новорос. ун-та. – Одесса, 1883. – Т. 36. – С. 67-72.     41/25

Тимченко И. Ю. Определение азимута Покровской церкви на Одесской астрономической обсерватории / И. Ю. Тимченко. – Одесса : тип. Одес. вест., 1886. – С. 1-11.     123/155

І. Ю. Тимченко почав займатися науковою діяльністю ще у студентські роки. Цікавився астрономією. До цього періоду відноситься праця «Дослідження помилок ділень меридіонального кола …». Закінчив фізико-математичний факультет Новоросійського університету з золотою медаллю за роботу «Визначення азимута Покровської церкви…», що була опублікована у «Записках Імператорського Новоросійського університету» (1886, т. 44), и в цьому ж році вийшла окремою книгою.

 Тимченко И. Основания теории аналитических функций / И. Тимченко // Зап. мат. отд-ния Новорос. о-ва естествоиспытателей. – Одесса, 1892. – Т. 12. – 256, I-III с. ; 1899. – Т. 16. – 472 с. ; Т. 19. – 656, I-IV с.      41/18

Тимченко И. Основания теории аналитических функций / И. Тимченко. – Одесса : тип. А. Шульце, 1892. – 256, I-IV с.  108/637

Тимченко И. Основания теории аналитических функций. Ч. 1 : Исторические сведения о развитии понятий и методов, лежащих в основании теории аналитических функций / И. Тимченко. – Одесса : тип. А. Шульце, 1899. – 655 с., I-III.      108/632

Слешинский И. В. Отзыв о сочинении магистранда И. Ю. Тимченка / И. В. Слешинский // Зап. Имп. Новорос. ун-та. – Одесса, 1900. – Т. 79. – С. 27-32 (Ч. офиц.). – Отзыв на соч. : Тимченко И. Ю. Основания теории аналитических функций. Ч. 1 / И. Ю. Тимченко. – Одесса : тип. А. Шульце, 1899. – Т. 1. – 655 с., С. I-III.  41/24

І. Ю. Тимченко у 1899 р. захистив дисертацію «Підстави теорії аналітичних функцій» у Новоросійському університеті на ступінь магістра чистої математики. Праця присвячена історії математики, включає аналіз формування теорії функцій від вчених Древньої Греції до ХVIII ст. Ця робота складала частину задуманої їм великої праці «Підстави теорії аналітичних функцій …», але друга частина книги так і не була опублікована. Вперше ця праця частково була надрукована у 1892 р. у «Записках Математичного відділення Новоросійського товариства природознавців».  У цьому ж році вона вийшла окремою книгою, примірник якої зберігається у фондах НБ ОНУ імені І. І. Мечникова з дарчим підписом «Семену Петровичу Ярошенко». Дві наступні частини були надруковані тільки у 1899 р. І в цьому ж році  вийшов повний текст магістерської дисертації вченого. Профессор І. В. Слешинський у відгуку про цю працю І. Ю. Тимченко зазначає, що «автор розділяє історію математики на 10 періодів і з великого історичного матеріалу відбирає найважливіші факти, що відносяться до розвитку методів та понять, що лежать в основі теорії функцій». В цілому, І. В. Слешинський високо оцінює працю, підкреслюючи, що вона може стати фундаментом для самостійних досліджень в області аналізу.

 

Тимченко И. Ю. Введение в аналитическую геометрию / И. Ю. Тимченко. – [Б. м., б. г.]. – 120 с. – Литогр.     б/32403

Тимченко И. Ю. Записки по сферической тригонометрии, изданные для студентов Новороссийского университета : курс лекций / И. Ю. Тимченко, С. Шатуновский. – Одесса : типо-литогр. «Славянская», 1919. – 34 с. – С прил. черт.    106/2265

 У Новоросійському університеті у різні роки на посаді приват-доцента, а згодом і професора чистої математики, І. Ю. Тимченко викладав обов’язкові курси: вищу алгебру, інтегрування диференціальних рівнянь, теорію ймовірності та основний курс аналітичної геометрії. У фондах Наукової бібліотеки знаходяться праці, що являють собою курси лекцій, автором яких є І. Ю. Тимченко. «Записки з сферичноїй тригонометрії…» – курс лекцій, який І. Ю. Тимченко читав разом з С. О. Шатуновським. Бібліографічне раритетне видання «Введення в аналітичну геометрію» представляє собою конспект лекцій, написаних власноруч, згодом виданий способом літографії.

 Вчений проявив себе у редакційній діяльності. Він працював одним з редакторів одеських наукових журналів: «Ученые записки высшей школы г. Одессы» (1921-1922), «Журнал науково-дослідницьких катедр [кафедр] Одеси» (1923-1924), входив до редакційної колегії «Труди ОДУ. Серія: Математика». Відповідно у цих виданнях публікувалися статті вченого.

 Гейберг И. Новое сочинение Архимеда : послание Архимеда к Эратосфену о некоторых теоремах механики / И. Гейберг; пер. с нем. под ред. «Вестн. опыт. физики и элементар. математики» ; предисл. И. Ю. Тимченко. – Одесса : Mathesis, 1909. – С. V-XV.  104/3584

Журден Ф. Природа математики / Ф. Журден ; пер. с англ. А. А. Мочульский ; под ред. И. Ю. Тимченко. – Одесса, 1923. – 177 с.  104/234

Кэджори Ф. История элементарной математики / Ф. Кэджори ; пер. с англ.  под ред. И. Тимченко. – Одесса : Mathesis, 1910. – 368 с.  110/157

Кэджори Ф. История элементарной математики : с указаниями на методы преподавания / Ф. Кэджори ; пер. с анг. под ред., с примеч. и прибавлениями И. Ю. Тимченка. – 2-е изд., испр. и доп. – Одесса : Mathesis, 1917. – 478 с.  104/1520

Меннхен Ф. Некоторые тайны артистов-вычислителей / Ф. Меннхен ; пер. с нем. 2-го изд. Е. Н. Лейненберга ; под. ред. И. Ю. Тимченко. – Одесса : Mathesis, 1923. – 84 с.  104/3635

Эддингтон А. С. Теория относительности и ее влияние на научную мысль : речь, чит. 22 мая 1922 г. / А. С. Эддингтон ; пер. с анг. М. З. Кайнер ; под ред. И. Ю. Тимченко. – Одесса : Mathesis, 1923. – 56 с.  93/1545

 І. Ю. Тимченко був залучений до роботи в одеському видавництві «Mathesis» (1904-1925), що спеціалізувалося на виданні книг з природничих наук, переважно з  математики та фізики. До роботи у видавництві були причетні і інші вчені Новоросійського університету. Саме в цьому видавництві були видані «Історія елементарної математики» Ф. Кэджори, де містяться 17 додатків редактора перекладу І. Ю. Тимченко, «Природа математики» Ф. Журдена, «Деякі таємниці артистів- обчислювачів» Ф. Меннхена, «Теорія відносності та її вплив на наукову думку» А. Эддингтона, переклад яких був зроблений під редакцією і з примітками  І. Ю. Тимченко. Працюючи над перекладами цих праць він користувався першоджерелами, що свідчить про обізнаність в літературі з історії математики. Не можна не згадати про вступну статтю І. Ю. Тимченко до «Нового твору Архімеда», де вчений робить аналіз методу Архімеда та його праць.

Тимченко И. Ю. Отчет о работах, исполненных в 1913 г. учениками и посторонними лицами на письменных выпускных испытаниях по математике при мужских гимназиях Одесского ученого округа / И. Ю. Тимченко. – Одесса : «Славянская» тип. Е. Хрисогелос, 1916. – 68 с.  15/6239

Отчет о состоянии и деятельности Императорского Новороссийского университета за 1914 / сост. И. Тимченко. – Одесса : тип. Техник, 1915. – 402 c. – Из содерж.: Тимченко И. Ю. Императорский Новороссийский университет и война 1914-1915 гг. / И. Ю. Тимченко. – С. 1-39. 41/42

 Викладачі Новоросійського університету займалися координацією роботи середніх навчальних закладів м. Одеси. І. Ю. Тимченко було доручено проаналізувати письмові випускні роботи з математики у чоловічих гімназіях Одеського учбового округу. У звіті «Про роботи, виконані […]  при чоловічих гімназіях Одеського..» він подає умови задач, запропонованих на іспитах у гімназіях Одеського навчального округу у 1913 р. з алгебри, геометрії, арифметики, аналізуючи та супроводжуючи їх рекомендаціями та зауваженнями.

У 1914 р. І. Ю. Тимченко було доручено скласти «Звіт про стан та діяльність Імператорського Новоросійського університету за 1914 г.», який вирізнявся своєю правильною структурою. Крім статистичних даних, обов’язкових у даному виданні, автор склав статтю про Імператорський Новоросійський університет під час війни у 1914-1915 рр.

Література про життя та діяльність І. Ю. Тимченка

Белозеров С. Е. О некоторых вопросах истории теории аналитических функций / С. Е. Белозеров // Труды Института истории естествознания и техники. – М., 1956. – Т. 15 : История физико-математических наук. – С. 169-205.  125/1385

Гроссман Л. Математическая Одесса / Л. Гроссман. – Одесса : Optimum, 2011. – Кн. 1. – 129 с.  104/4716

Тимченко Іван Юрійович // Вчені вузів Одеси : біобібліогр. довід. / упоряд. І. Е. Рікун. – Одеса, 1995. – Вип. 1 : Природничі науки, 1865-1945, ч. 2 : Математики. Механіки. – С. 117-120.     57/2428

Тимченко Иван Юрьевич – ректор Одесского политехнического института (1919-1920), професор // История Одесского политехнического в очерках / авт.-упоряд. : Ю. С. Денисов, В. И. Бондар ; под ред. В. П. Малахова. – Одесса : ОГПУ, Астропринт, 2000. – С. 16-20.  115/7594

Шепельська І. В. Тимченко Іван Юрійович / І. В. Шепельська // Професори Одеського (Новоросійського) університету : біогр. слов. – Вид. 2-е, доп. – Одеса, 2005. – Т. 4. – С. 222-225. 15/10452

Циммерман В. А. Отзыв о трудах приват-доцента И. Ю. Тимченко / В. А. Циммерман // Зап. Императ. Новорос. ун-та – Одесса, 1914. – Вып. 6. – С. 27-32 (Офиц. отд.). 41/24

Розкриття основних етапів життєвого та творчого шляху І. Ю. Тимченко та спроби оцінити значущість його внеску у розвиток математичної науки з позиції сьогодення відбито у великій кількості робіт. В працях аналізується наукова й педагогічна діяльність. Найбільш продуктивно займався професор під час викладання в Новоросійському університеті, а також і в Політехнічному. І. Ю. Тимченко був одним із перших, хто використовував при викладанні теоретичних курсів приклади з теоретичної математики, а також розробив методику викладання математики в школі. Видатний історик математики був продовжувачем наукової школи І. В. Слешинського. Науковець відігравав значну роль в організації радянської вищої школи в Одесі – заснував першу в Одесі кафедру історії і методики математики, був одним з організаторів Одеського політехнічного інституту у місті. Життя та наукова діяльність видатних українських вчених-математиків почесне місце серед яких по праву належить І. Ю. Тимченку, заслуговують на ретельне вивчення з метою творчої реалізації елементів вітчизняної наукової спадщини в організації математичної підготовки сучасної молоді.

Фонди Наукової бібліотеки ОНУ дозволяють розкрити ще один важливий бік наукової діяльності І. Ю. Тимченка, пов’язаний з його книжковим зібранням. Професійна діяльність математика й університетського викладача визначила склад і характер особистої бібліотеки вченого. Її формування почалося в ході закордонних відряджень в 1890-1904 рр., здійснених Іваном Юрійовичем ще на посаді приват-доцента. У результаті було укладено чудове зібрання видань праць з математики, фізики та інших наук, до складу якого входили стародруки, у тому числі – інкунабули та палеотипи. У 1917 р. І. Ю. Тимченко став завідувати Математичним кабінетом при Фізико-математичному факультеті – допоміжному навчальному підрозділі Новоросійського університету, який закономірно став допоміжною установою Інституту народної освіти в Одесі – навчального закладу – правонаступника Імператорського Новоросійського університету. Згідно власницьких записів і штампів, наступним місцем зберігання книг став Математичний кабінет Одеського Фізико-хіміко-математичного інституту, утвореного в 1930 р. на базі факультету професійної освіти Інституту народної освіти. Навчальна бібліотека кабінету стала місцем зберігання особистого книжкового зібрання І. Ю. Тимченка.

Після відновлення Університету в 1933 р. бібліотека Кабінету стала невід’ємною частиною фізико-математичного факультету. На початку1980-х рр. література з цього підрозділу влилася основні книжкові фонди університетської бібліотеки, а стародруки поповнили фонд відділу рідкісних книг і рукописів Наукової бібліотеки ОНУ.

Майже на всіх книгах Івана Юрійовича міститься його рукописний екслібрис і/або відбиті на корінці ініціали власника (J. T.), а також штамп Математичного кабинету Одеського Фізико-хіміко-математичного інституту (1-2). Результати вивчення італійської частини колекції знайшли відображення в низці статей. Після завершення опису книг планується публікація друкованого каталогу цього невеликого, але винятково цінного зібрання.

Високу історико-культурну цінність мають інкунабули з колекції І. Ю. Тимченка, що становлять бібліографічну рідкість.

Трактат відомого англійського філософа, математика, логіка, знаного представника нового на той час наукового напрямку калькуляторів Оксфорда з Мертон-коледжа Річарда Суїсета (XIV ст.) «Досвідченнішого доктора англійця Суїсета Книга калькуляцій…»– своєрідний довідник точних наук XIV століття (3). У колекції І. Ю. Тимченка представлено перше видання праці (Падуя, 1477).

Колекція містить працю одного з найбільш відомих французьких вчених XIV ст. Никола Орема, або Миколая Орезмського (бл. 1320–1382), представника паризької школи калькуляторів – «Трактат про протяжність форм пана високоповажного доктора магістра Ніколауса Оресма…» (Падуя, 1486) (4-5). Праці цього французького філософа, натурфілософа, математика, астронома, теолога вплинули на Миколая Кузанського, Коперника, Галілея і Декарта.

Особливе місце в цій дорогоцінної добірці займає твір італійського математика Луки Пачолі (1445-1515) «Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відносини» (Венеція, 20.11.1494). Діяльність Л. Пачолі протягом усього життя була пов’язана з викладанням математики в університетах Мілана (1496-1499), Флоренції (1499-1501), Болоньї (1501-1502), Риму (1514 р.), публічними лекціями у Венеції (1508 р.) і духовною службою. Важливою подією в його житті виявилася зустріч, подальша дружба і співпраця з Леонардо да Вінчі. Співпраця двох непересічних людей принесла свої плоди: Леонардо да Вінчі виступив у ролі автора ілюстрацій для його трактату «Про Божественні пропорції». Історики економічної науки називають трактат «Сума арифметики …» першим вченим посібником з бухгалтерського обліку. Пачолі зумів вивчити практичний досвід торговельних операцій квітучої Яснійшої республіки Венеції і сформулювати основні принципи подвійної бухгалтерії, якими ось уже близько п’ятиста років користуються фінансисти провідних країн Європи та Америки. Це справжня енциклопедія з математичних наук: алгебри, геометрії, бухгалтерського обліку. Так, саме Л. Пачолі зафіксував і дав раціональне обґрунтування факту використання арабських цифр в торговельних операціях свого часу. Тут зафіксовано «живу» мову жестів венеціанських купців кінця XV ст.: була складена таблиця із зображеннями рук, де кожен жест позначав певну цифру (6).

Значну наукову цінність має збірник математичних трактатів середньовічних учених, опублікований у Венеції у 1505 р., що містить праці Річарда Суїсета, Николи Орема, італійського математика Бассіана Політі (?-бл. 1510), англійського філософа, богослова та математика, архієпископа Кентерберійського Томаса (Фоми) Брадвардіна (1290-1349), італійського астролога і натурфілософа Блазія Пармського (Бьяджо Пелікані) (бл. 1345-1416) (7).

Помітний інтерес має трактат Томаса Брадвардіна «Про теоретичну геометрію», у якому розглянуті зірчасті багатокутники, ізопериметричні властивості багатокутників, кола та кулі. Праця, що написана близько 1325 р., представлена у колекції паризьким виданням 1511 р. (8-9)

Примірник сплетений разом з найстаршою книжкою, яка зберігається у фондах бібліотеки Одеського національного університету – трактатом відомого юриста, знавця канонічного і цивільного права Йоганна Андреа «Про дерева кровного споріднення, близькості, а також про спорідненість духовну», виданий в Нюрнберзі Фрідріхом Крейснером не пізніше 1476 р. (10-11)

Книга автора численних трактатів з філософії, медицини, математики, механіки, астрономії Джироламо Кардано (1501-1576) «Нова праця про обчислення пропорцій руху, ваги, звуку та інших речей … », видана в Базелі в 1570 р., присвячена механіці (12). В ній Дж. Кардано описав свій винахід – вал (механізм, що дозволяє передавати рух обертання до інших вузлів механізму), названий за ім’ям свого творця – «карданний вал». Знаменитий математик успішно реалізував свою ідею на прикладі пристрою механізму карет іспанського короля Карла V.

Представлена добірка книг говорить про виключно глибоку обізнаність власника історії математики. Серед інших авторів математичних трактатів з книжкової колекції І. Ю. Тимченка – найвизначніші представники вчених кіл як Середньовіччя і Відродження, так і Нового часу: засновник методу рішення неповного кубічного рівняння Сціпіон дель Ферро; математик, механік, балістик, топограф Нікколо Тарталья (справжнє ім’я Фонтана); учень Дж. Кардано, засновник методу рішення рівнянь четвертого ступеня Луїджі Феррарі; математик, інженер-гідравлік Рафаель Бомбеллі; теоретик математичного аналізу Бонавентура Кавальєрі, філософ-гуманіст, логік і математик П’єр де ла Раме (Рамус); знаменитий математик Франсуа Вієт; філософ, математик, механік, фізик і фізіолог, творець аналітичної геометрії і сучасної алгебраїчної символіки Рене Декарт; Леонард Ейлер, філософ Томас Гоббс; один з творців класичної фізики, математик, механік і астроном Ісаак Ньютон; провідний німецький філософ, логік, математик, фізик Ґотфрід Вільгельм Ляйбніц; нідерландській фізик, механік, математик, астроном, автор хвильової теорії світла, праць з оптики і теорії ймовірності Крістіан Гюйгенс та ін. Ця плеяда авторів зробила величезний внесок у розвиток математичних знань.