Писати почала ще в дитинстві – у 10 років видавала рукописний журнал «Товариш». А вже з початку ХХ ст. її твори активно друкувалися в українських часописах. Її поезія – це не лише лірика, а й протест. У збірках «Туга за сонцем», «Вишневий цвіт», «Пробудження» звучать мотиви боротьби, гідності й віри в майбутнє України.

Х. Алчевська навчалася у Сорбонні в Парижі, де поглиблювала педагогічні знання і водночас формувала своє європейське бачення культури.

Вона була і мостом між культурами – перекладала твори європейських класиків (В. Гюго, Вольтера, П. Корнеля, А. Барбюса, Ж. Верна тощо). Зокрема, у фондах Наукової бібліотеки ОНУ зберігається роман Ж. Верна «Подорож до центру Землі» (1928) у перекладі З. Білоусової за редакцією Х. Алчевської. Більшість її перекладів, на жаль, так і залишилися в рукописах.

Крім власне творів і перекладів Х. Алчевської, у фондах Наукової бібліотеки зберігаються й праці про її освітню діяльність та роль у просвітництві українського народу.

Попри талант і активну діяльність, її життя було драматичним: загибель батька за загадкових обставин, смерть близьких, виселення з дому, матеріальна скрута. В останні роки вона навіть писала листи з проханням виплатити гонорар, щоб просто вижити.

Її життєвий шлях був непростим, але сповненим гідності й відданості своїй справі. Навіть у найважчі часи вона залишалася вірною українському слову й культурі.

Її слово живе й сьогодні. Воно надихає, додає сили та нагадує: культура тримається на тих, хто творить, навчає і не боїться говорити.