Філія №2, пропонує до перегляду читачам віртуальну виставку до 170-річчя від дня народження, Левка Платоновича Симиренко .

Народився (18) лютого 1855, с. Мліїв, Черкаський район, Черкаська область, Україна —  помер 6 січня 1920) — український  плодовод, видатний помолог і науковець-садівник — здобув світову популярність. Він був обраний членом-кореспондентом Бельгійського товариства садівників, а в 1895 р. — Почесним членом Французького національного помологічного товариства.

Народився Лев Платонович у селі Млієві, тоді Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія. Син Платона Симиренка. У 1879 році закінчив природничий факультет Новоросійського університету і у 1879—1887 роках за участь у русі народників перебував на засланні у Східному Сибіру, де працював садівником (серед іншого виплекав низькорослі повзучі овочеві дерева, які можуть витримати низькі температури).

Після повернення до Млієва Симиренко створив у ньому маточний колекційний сад і помологічний розсадник, який став найкращим і одним з найбагатших в Європі помологічних колекцій; окрім інших овочевих й ягідних рослин, розсадник включав: 900 сортів яблунь, 889 — груш, 84 — слив, 350 — вишень і черешень, 15 — бросквини, 36 — абрикоси, 165 — аґрусу, 54 — горіха. Симиренко всебічно вивчав зібрані ним сорти, поліпшував селекційним способом якість місця, акліматизував чужі й вивів нові (наприклад, популярний сорт яблуні Ренет Симиренка, названий ним на честь батька), вказував для яких районів рекомендовані сорти є перспективними. При своєму розсаднику організував школу садівників і виховав низку висококваліфікованих фахівців, серед інших свого сина Володимира Симиренка.

Перші результати вивчення помологічної колекції свого розсадника виклав у «Генеральному каталозі» . 1912 року видав капітальну працю «Кримське промислове плодівництво»; головна праця Симиренка — «Помологія», 1 — 3тт., з’явилася у 1961 — 63 у Києві (друге вид. 1974).

Близьким другом Л. Симиренка був кримський ентомолог Сигізмунд Мокржецький.

За радянської влади маєток Симиренка націоналізовано і на його терені засновано Мліївську дослідну станцію садівництва, яку згодом названо іменем Л. Симиренка. Першим директором станції був його син Володимир.

За наявними даними, 6 січня 1920 року Левко Симиренко трагічно загинув від рук чекістів.