Київська наукова організація педагогіки та психології (КНОПП) спрямована на розвиток двох близьких за своєю соціальною суттю наук: психології та педагогіки. У розділі «Науковий журнал» користувачі можуть ознайомитися з науковими публікаціями на психологічну тематику.
«ПСИХІК» – це психологічний сайт на якому зібрані тести (бланки, інструкції, обробка та інтерпретація), розроблені провідними вітчизняними та зарубіжними психологами. Для зручності всі методики розподілені за тематичними розділами (вони представлені нижче на даній сторінці). Сайт постійно поповнюється новими тестами.
ПСИХОЛОГІС – енциклопедія практичної психології. Сайт був створений професіоналами для широкого використання. На ньому представленні чіткі визначення основних психологічних понять, сучасні погляди фахівців та практичні рекомендації щодо вирішення особистих та ділових проблем. Тут все, що потрібно знати про психологію.
НАУКОВІ ЖУРНАЛИ
Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Соціальна робота» – журнал є рецензованим науковим періодичним виданням, в якому публікуються результати оригінальних теоретичних і емпіричних досліджень, методологічних розробок з актуальних питань української і зарубіжної соціальної роботи, педагогіки та психології.
Науковий журнал «Вісник Університету імені Альфреда Нобеля. Серія: Педагогіка і психологія» був заснований у жовтні 2010 р. Метою видання є висвітлення результатів новітніх досліджень та досягнень педагогічної та психологічної наук за всіма напрямами і аспектами їх розвитку та практичного застосування.
У журналі «Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія Психологія» публікуються статті, які містять результати теоретичних та експериментальних розробок з фундаментальної та прикладної психології. Розглядаються проблеми особистості, когнітивної сфери, питання екологічної, педагогічної, політичної, соціальної, медичної психології, особливості поведінки, що не відповідає нормі.
Журнал «Інсайт: психологічні виміри суспільства» – це науковий журнал, метою якого є популяризація результатів досліджень та інтелектуальної продукції авторів з різних країн світу. Редакційна колегія спрямувала свої зусилля на реалізацію доброчесного процесу публікаційної політики сучасних психологічних досліджень дослідників з різних країн, незалежно від пануючих політичних та економічних ідеологій, сприяючи доступу до знань через публікації у всіх куточках світу.
Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Педагогіка. Соціальна робота – науково-практичний журнал у галузі педагогіки, в якому висвітлюються актуальні питання методології та історії педагогіки, теорії і практики навчання, теорії і практики виховання, теорії і методики професійної освіти, соціальної педагогіки, соціальної роботи, сучасних педагогічних технологій та інших галузей педагогічної науки.
У «Психологічному журналі» публікуються результати досліджень вітчизняних та закордонних фахівців, які відображають інноваційні науково-прикладні напрямки з різних галузей психології.
«Соціальна робота та соціальна освіта» – журнал публікує праці вітчизняних та зарубіжних науковців, інформує громадськість про наукові форуми та результати наукових досліджень у галузі соціальної роботи.
«Український соціум» – український науковий журнал, фахове видання із соціологічних і економічних наук. У журналі публікуються наукові праці вітчизняних учених, науковців, викладачів, аспірантів і спеціалістів у галузі соціології, педагогіки, економіки та політичних наук, а також розглядаються найцікавіші з наукової точки зору матеріали.
МОНОГРАФІЇ
У монографії визначена роль громади як соціалізуючого фактору у розвитку та соціальному становленні дітей і учнівської молоді, з’ясована сутність соціально-педагогічної роботи. Обґрунтовані концептуальні засади організації такої роботи з дітьми та учнівською молоддю у територіальній громаді.
Монографія висвітлює взаємозалежність процесу формування громадянського суспільства і соціальної роботи, як соціального явища. Послідовно обґрунтовується походження, сутність, зміст, морфологічна та процесуальні форми соціальної роботи.
Монографія спрямована на висвітлення результатів дослідження дискурсивних технологій самопроектування особистості, оволодіння якими може стати важливим життєтворчим ресурсом у процесі становлення зрілої особистості, важливою передумовою її успішної самореалізації в сучасному непередбачувано мінливому світі. Подано обґрунтування можливості розгляду вказаної проблематики у контексті психолого-герменевтичного постнекласичного підходу. Схарактеризовано культурні передумови дискурсивного самопроектування особистості, нормативну модель даного процесу, а також обґрунтовано особистісні якості людини, здатної до самопроектування. Розглянуто особливості застосування дискурсивних технологій самопроектування особистості та розвитку здатності до самопроектування на різних вікових етапах розвитку людини (у молодшому шкільному, підлітковому, юнацькому, дорослому та похилому віці), а також у кризових життєвих обставинах, пов’язаних із тяжкою соматичною хворобою і користувачами Інтернету.
У монографії розглянуто психологічні механізми формування, функціонування і розвитку уявлень людини про об’єкти дійсності. Запропонована авторкою теорія застосовується для пояснення широкого кола питань. Насамперед це стосується таких класичних проблем гуманітарної науки, як природа гри, метафори, міфу, смішного. Крім того, надано психологічну інтерпретацію цілої низки феноменів, що формують обличчя сьогодення. Це абстрактне мистецтво, політика постправди, теорії змови, рекламні та політтехнологічні маніпуляції, мода тощо. Окрему увагу приділено процесам історичного розвитку уявлень про дійсність. Висвітлено механізми смислових деформацій у релігійних та ідеологічних вченнях.
У колективній монографії, підготовленій за результатами виконання планової теми «Науково-методичні підходи до конструювання комунікативних технологій врегулювання соціальних конфліктів», яка розроблялася в Інституті соціальної та політичної психології НАПН у 2017–2019 роках, науково обґрунтовується проблема вибору засобів раціонального регулювання суспільних відносин в інформаційному суспільстві шляхом використання та конструювання комунікативних технологій (медіації, публічних дискусій, переговорів, соціального діалогу тощо).
У колективній монографії, підготовленій науковцями лабораторії психології соціально дезадаптованих неповнолітніх Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, розглядаються психологічні механізми ресоціалізації осіб з девіантною поведінкою в умовах суспільних змін через аналіз особливостей функціонування Образу Я, ціннісно-смислової сфери, рефлексії, мотивації та функції прогнозу. Розроблено теоретичну модель ресоціалізації осіб з девіантною поведінкою залежно від типу соціальної дезадаптації; визначено змістові та функціональні параметри ресоціалізації, емпірично апробовані принципи, напрями і технології, що базуються на знаннях про механізми ресоціалізації осіб з девіантною поведінкою. Представлені у монографії результати досліджень дають змогу створити систему ресоціалізації девіантів в умовах суспільних змін.
У колективній монографії, підготовленій науковцями лабораторії організаційної та соціальної психології Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, представлено результати розробки проблеми психологічних технологій підготовки освітнього персоналу до розвитку організаційної культури в умовах соціальної напруженості. У монографії визначено теоретико-методологічні засади дослідження, зокрема проаналізовано сутність соціальної напруженості в організації, розкрито роль організаційної культури та психологічних технологій у її профілактиці та подоланні. Розроблено дизайн емпіричного дослідження. Проаналізовано рівень вираженості соціальної напруженості в освітніх організаціях на рівні організації в цілому, на рівні взаємодії персоналу та організації та на індивідуально особистісному рівні. Визначено організаційно-психологічні чинники виникнення соціальної напруженості в освітніх організаціях, її наслідки та умови профілактики та подолання. Досліджено рівень розвитку основних характеристик організаційної культури освітніх організацій (компонентів, загального показника, типів та сили) та їх зв’язок з різними видами соціальної напруженості. Особливу увагу приділено розробці психологічних технологій підготовки освітнього персоналу до розвитку організаційної культури в умовах соціальної напруженості. Розкрито зміст, структуру та етапи розробки психологічних технологій. Представлено авторські психологічні технології: «Психологічну технологію підготовки освітнього персоналу до роботи в умовах соціальної напруженості» та «Психологічну технологію підготовки освітнього персоналу до розвитку організаційної культури в умовах соціальної напруженості». Детально описано тренінгові сесії та модулі, інтерактивні техніки, які використовуються для їх проведення.
У колективній монографії викладено концепцію розвитку суб’єктної активності дорослих у віртуальному просторі. Особлива увага спрямована на теоретико-методологічний аналіз категорій суб’єкт, активність, суб’єктна активність у віртуальному просторі, зокрема, розглянуто активність користувачів соціальних мереж та учасників інтернет-тренінгів. Описано технології формування суб’єктної активності дорослих та результати експериментальних досліджень, здійснених за допомогою розроблених технологій. Показана специфіка розвитку суб’єктної активності людей похилого віку.
Монографічне дослідження присвячене соціально-психологічному аналізові професійної інтеракції в соціальній роботі у системі соціального захисту населення. Розкрито зміст поняття та запропоновано структурно-функціональну модель професійної інтеракції в соціальній роботі, виділено соціально-психологічні особливості та охарактеризовано детермінанти цього феномену. Висвітлено результати емпіричного дослідження соціально-психологічних особливостей професійної взаємодії у соціальній роботі, виділено та охарактеризовано типи професійної інтеракції соціальних працівників.
На основі аналізу наукових джерел, нормативно-правових актів, матеріалів міжнародних та вітчизняних організацій здійснено аналіз проблеми розвитку соціальної роботи у територіальній громаді; розроблено періодизацію процесу становлення соціальної роботи в територіальній громаді за кордоном; висвітлено концептуальні засади організації соціальної роботи в територіальній громаді в Україні та схарактеризовано стратегію її розвитку в умовах децентралізації влади. Проаналізовано зміст, структуру, функції та ролі фахівців із соціальної роботи в територіальній громаді та категорії отримувачів соціальних послуг на рівні ОТГ; представлено теорії, моделі та методи соціальної роботи в територіальній громаді. Схарактеризовано авторські моделі організації соціальної роботи в територіальній громаді та обґрунтовано необхідність їх впровадження в сучасних умовах в Україні.
Монографія є комплексним дослідженням стану соціальної напруженості як атрибутивної характеристик кризового суспільства. Інтеґративну концепцію соціальної напруженості застосовано для аналізу сучасного стану українського соціуму. Виокремлено ключові чинники соціальної напруженості, відтворено картину соціальної напруженості у масовій свідомості, визначено зв’язок соціальної напруженості із протестним потенціалом суспільства. Теоретичні висновки спираються на результати як кількісних, так і якісних досліджень.
Монографія є комплексним дослідженням процесів інтеграції сучасного українського суспільства із залученням нових евристичних ресурсів, здатних адекватно відображувати і фіксувати процеси соціального зближення й поляризації, об’єднання й фрагментації, ідентифікації й маргіналізації тощо. Проаналізовано сукупний уплив на інтеграцію соціуму таких соціально-психологічних феноменів, як «соціальна солідарність», «соціальна відповідальність», «толерантність», «довіра». Теоретичний аналіз спирається на ґрунтовну емпіричну базу, в якій об’єднано матеріали як кількісних, так і якісних досліджень.
У монографії представлено спробу обґрунтувати теоретично-методологічні засади дослідження та конструювання соціально-психологічного алгоритму організації націєтворчої діяльності народу, що здійснюється ним як колективним суб’єктом свідомо, цілеспрямовано, креативно, відповідально і вчинково. У можливості скористатись цим алгоритмом вбачається значення результатів виконавчої наукової роботи для теорії і практики націєтворення.
У монографії уточнено та розвинуто уявлення про структуру і функції націєтворення на основі історичної пам’яті та принципу мультикультурності, що відобразилось у комплексній структурно-функціональній моделі націєтворчого та конфліктологічного потенціалу історичної психології в умовах мультикультурності. Історична психологія в розробленій моделі постає і як наукова парадигма, спільнота вчених, колективний суб’єкт націєтворення, і як даність, що відбиває соціально-психологічні особливості історичного досвіду етнокультурних спільнот, які вибудовують націю. У центрі моделі – ідея консолідації/деконсолідації етнокультурних спільнот у складі нації, причому вона розгортається на основі принципу мультикультурності, який представлено у двох взаємопротилежних варіантах: індивідуальний мультикультуралізм – культурна глобалізація. Полюсність представлених у моделі тенденцій самоініціації/саморуйнування нації відображено в системі соціально-психологічних механізмів, інтегральним серед яких є механізм спільного вчинку етнокультурної міфотворчості і, відповідно, дія консолідації в цьому вчинку чи, навпаки, дія розбрату етнокультурних спільнот. Психоісторичний дискурс політико-психологічної практики мультикультуралізму в країнах Європейського Союзу підтвердив концептуальну схему націєтворчого/конфліктологічного потенціалу історичної психології в умовах мультикультурності. Теоретично обґрунтовано необхідність формування нової якості культурної ідентичності на основі індивідуального мультикультуралізму як умови діалогу культур у процесі націєтворення, а також необхідність розроблення відповідних соціально-психологічних технологій.