Тюнєєва Олександра Миколаївна (1888-1984) – видатна книгознавець та бібліотекознавець. Навчалася в Одеському художньому училищі та закінчила Петербурзькі жіночі педагогічні курси (1910 р.). З 1919 року її життя було пов’язане з Одеською міською публічною бібліотекою. Вона стала організатором одного з перших у СРСР Музеїв книги, який став своєрідним центром вивчення проблем книгознавства. О. М. Тюнєєва вела ділове та наукове листування з вітчизняними та зарубіжними книгознавцями (О. І. Малеїн, В. Я. Адарюков, М. П. Ліхачов, С. П. Зданевич та ін.). Олександра Миколаївна публікувала свої дослідження у радянських та європейських періодичних виданнях. У 1929 р. в Одесі проводилась перевірка музеїв і бібліотек із метою виявлення й вилучення архівних матеріалів «нерадянського» змісту. О. М. Тюнєєву було звільнено із забороною працювати в усіх радянських і громадських установах.
У роки поневірянь дослідниця продовжує роботу над дисертацію «Музеї книги: Матеріали до питання (включно по 1932 р.)», яку так і не змогла захистити, публікує статті, зокрема, «Музеї книги в Західній Європі» (1930 р.). Під час Другої світової війни, 1 лютого 1942 року була призначена директором Одеської публічної наукової бібліотеки імені Горького, якій підпорядкували Університетську бібліотеку на вул. Преображенській, зробивши її абонементом. Абонемент очолила одна із найстарших працівниць бібліотеки – Тамара Захарівна Ходжаш (1888-1965). Разом із невеликою групою співробітників вони зробили все задля збереження бібліотеки. Зі спогадів О. М. Тюнєєвої, щоб перешкодили масовому вивезенню книг, бібліотекарі вдалися до хитрощів: розсипали книжковий каталог і склали в ящики у хаотичному порядку; «за найсуворішим наказом про найцінніші фонди Воронцовскої та Строгановскої бібліотек не згадувалось, їхні каталоги сховані, самі фонди були засекречені і, таким чином, врятовані…». Працівники бібліотеки працювали вночі, стежачи за тим, щоб фашисти не принесли мін. Після війни, у 1947 р. Олександру Миколаївну знову було звільнено з роботи. На жаль, до Одеської міської публічної бібліотеки вона вже не повернулась. Та попри насторожене ставлення адміністративних кіл до Тюнєєвої, фахівці віддали належне її помітному внеску у книгознавчу справу.