Рубінштейн Сергій Леонідович (1889-1960)
Очолював бібліотеку у 1922-1930 рр.
З 13 листопада 1922 р. до кінця 20-х рр. був директором Центральної бібліотеки м. Одеси (назва бібліотеки з 1923 по 1930 рік), в якій була добре організована і активно проводилась наукова робота. С. Л. Рубінштейн виріс у сім’ї присяжного повіреного. У Марбурзі вивчав філософію під безпосереднім керівництвом знаменитого тоді Г. Когена. Перша світова війна позбавила С. Л. Рубінштейна можливості завершити освіту в Німеччині і він змушений був починати в Одесі свою радянську наукову кар’єру, яка через два десятиліття блискуче завершилася. С. Л. Рубінштейн став лауреатом Державної премії СРСР, членом-кореспондентом АН СРСР, академіком АПН. В Одесі Сергій Леонідович жив напруженим науковим та суспільно-політичним життям, поєднуючи наукову роботу в якості професора філософії з керівництвом ЦНБ. Специфікою одеського періоду його діяльності були роботи в галузі бібліотекознавства та бібліографії. У своїх виступах на бібліотечних конференціях різного рангу, а також у спеціальних періодичних виданнях, він неодноразово піднімав питання укладення української бібліографії, був ініціатором створення національного українського репертуару книги, боровся за складання бібліографії з історії української писемності та етнографії. Цим та іншим питанням С. Л. Рубінштейн присвячував свої виступи на численних з’їздах і конференціях: Першому з’їзді представників наукових бібліотек у Києві у грудні 1925 р., на Другому Всеросійському бібліографічному з’їзді в Москві у 1926 р. Був учасником з’їзду працівників наукових бібліотек у Ленінграді у 1926 р. У 1927 р. його обрали членом президії Бібліографічної комісії при ВУАН, він активно працював у правлінні Українського бібліографічного товариства в Одесі та входив до складу його редколегії, яка готувала і видавала по секціям «Записки Українського бібліографічного товариства» (1928-1930). Під керівництвом С. Л. Рубінштейна бібліотека стала не тільки провідною науковою установою, що забезпечує навчальний і науковий процеси в місті, вона стала широко відома в Україні та у Радянському Союзі. Її робота була повністю підпорядкована основному девізу керівництва бібліотеки – перетворенню ЦНБ з пасивного книгосховища в активний фактор загальної системи освіти у країні. Завдяки наполегливості та принциповості Сергія Леонідовича в Одесі залишилася бібліотека Воронцових.