2024
Яків Федорович Головацький (1814–1888) – відомий лінгвіст, поет, етнограф, фольклорист, історик, бібліограф, педагог та громадський діяч, один із зачинателів нової української літератури на Галичині, знакова та суперечлива постать української культури
У 1833 р. спільно з Маркіяном Шашкевичем (1811–1843) та Іваном Вагилевичем (1811–1866) Я. Головацький став фундатором напівлегального демократично-просвітницького та літературного угруповання «Руська трійця».
У 1837 р. у місті Буда «Руська трійця» видала альманах «Русалка Дністровая», де замість язичія (один із типів штучної книжної мови на Галичині, Буковині та Закарпатті ХІХ ст.) була застосована жива народна мова, що заклала основи нової української літератури на теренах Західної України.
Я. Головацький, автор багатьох наукових та бібліографічних праць, був завзятим книголюбом і популяризатором друкованого слова, дарував свої книжки як приватним особам, так і бібліотекам, товариствам, навчальним закладам. Зокрема, передав бібліотеці одеського Рішельєвського ліцею (попередника університету в Одесі) примірник «Русалки Дністрової», дарував свої труди колегам-славістам – викладачам Новоросійського (Одеського) університету. Деякі прижиттєві примірники праць відомого славіста і зараз зберігаються в фондах Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
Танатар Севастьян Мойсейович (1849–1917) видатний хімік, доктор наук, професор, засновник школи неорганічної хімії у Новоросійському університеті. До 175-ї річниці з дня народження вченого Науковою бібліотекою Одеського національного університету імені І. І. Мечникова підготовлено віртуальну виставку, яка висвітлює життєвий шлях і наукову спадщину Севастьяна Мойсейовича.
Сергій Павлович Шелухін увійшов в історію українського державотворення як член Української Центральної Ради, генеральний суддя УНР, міністр судових справ в уряді В. Голубовича, Голова української делегації на мирних переговорах з РРФСР у червні 1918 р., член української делегації на мирних переговорах у Парижі в 1919 р., виконувач обов’язків міністра в уряді В. Чехівського тощо.
Крім того, що Сергій Шелухін видатний юрист, дипломат, історик, педагог, громадський і політичний діяч, він заявив про себе й на літературному поприщі. Творча спадщина С. Шелухіна складає близько 250 праць.
У Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І. І. Мечникова зберігаються деякі праці С. Шелухіна, опубліковані у періодичних виданнях чи окремими виданнями.
720 років з дня народження Франческо Петрарки – видатного мислителя італійського Проторенесансу, поета та батька гуманізму! Творчість Петрарки – важливий внесок у світову культуру та літературу.
Петрарка одним із перших звернувся до античного світу, який став ідеалом для епохи Відродження. Зацікавленість Петрарки у відродженні класичних ідей зробила його ключовою фігурою гуманізму. Петрарка вплинув на формування сучасної європейської ідентичності.
Поезія Петрарки, присвячена Лаурі, стала символом гуманістичних ідей та любовної лірики епохи Відродження. Особливе значення має творчість Петрарки італійською мовою, творцем літературного варіанта якого він є поряд із Данте Аліг’єрі та Джованні Боккаччо.
Твори та ідеї Франческо Петрарки продовжують жити, надихаючи і зачаровуючи читачів і дослідників по всьому світу!
Буницький Євген Леонідович – математик, механік, викладач та популяризатор науки, професор Одеського університету.
Наукова діяльність вченого була широкою і включала такі галузі математики: теорія чисел, методи наближених обчислень, геометрія, безперервні дроби та інші розділи математичного аналізу. За своє життя Буницький опублікував близько 50 робіт.
3 червня 2024 р. виповнюється 150 років від дня народження заслуженого діяча науки УРСР, історика театру, доктора філологічних наук, професора Новоросійського університету (нині – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) Б. В. Варнеке.
Науковою бібліотекою Одеського національного університету імені І. І. Мечникова було підготовлено віртуальну виставку, присвячену основним етапам життя та діяльності вченого.
13 травня українці вшановують 175-річчя від дня народження Панаса Мирного, українського прозаїка, драматурга, фольклориста, громадсько-культурного діяча, творця новаторських соціальних романів і повістей із життя народу.
Панас Мирний увійшов у історію української літератури як майстер психологічної прози. Панас Якович – класик української літератури, геніальність якого полягає в тому, що його твори через століття є актуальними і досі хвилюють душу багатьох читачів.
Анатолій Андрійович Жаборюк (1924–2021) – професор Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, відомий в Україні та за її межами вчений-теоретик, літературознавець та мистецтвознавець. Працював на межі двох видів мистецтв, осмислюючи теорію й історію літератури і живопису. Науковець долав стереотипи методології щодо культурної залежності українців. Наполегливо обґрунтовував національну специфіку українського образотворчого мистецтва, вдаючись до конкретного аналізу його шедеврів, вказуючи на фольклорні, міфологічні та християнські витоки. В українському живописі він вбачав ознаки індивідуального стилю і своєрідності поетики українських живописців. Серед наукових інтересів професора також слід виділити дослідження творчої спадщини Шевченка-художника і графіка та її в’язків із літературним доробком.
На виставці, присвяченій 460-річчю від дня народження В. Шекспіра, представлені стародруки та ілюстровані видання творів видатного англійського поета, що становить славу світової літератури, а також цінні видання перекладів шекспірівських творів у фондах Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
На віртуальній виставці демонструються примірники прижиттєвих видань праць великого німецького філософа Іммануїла Канта (1724-1804), що зберігаються у фондах Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, у тому числі – фундаментальні філософські твори, що принесли вченому репутацію одного з видатних мислителів XVIII століття.
«Ріки незмінно течуть додому»
Наукова бібліотека Одеського національного університету імені І. І. Мечникова бере участь у Національному тижні читанні поезії 2024, що був ініційований Державною установою «Український інститут книги». Темою було обрано дім. Гасло акції «Ріки незмінно течуть додому» (І. Шувалова). Це про міцні зв’язки з батьківщиною попри відстань. Візуальним супроводом обрано дитячу творчість, у який більш відверто виражені почуття.
Гамов Георгій (Джордж) Антонович (1904-1968) – фізик, доктор наук. Наймолодший в історії Академії наук СРСР член-кореспондент по відділенню математичних та природничих наук (теоретична фізика, теорія будови атомного ядра) (1932). Член Національної академії наук США (1953). Світове визнання одержав за розробку теорії Великого вибуху (походження Всесвіту), за розрахунок генетичного коду та відкриття способів передачі спадкової інформації. У 1921 р. навчався на математичному відділенні фізико-математичного факультету Одеського університету, працював обчислювачем в Одеській астрономічній обсерваторії. Основні праці присвячені квантовій механіці, атомній та ядерній фізиці, астрофізиці, космології, біології, історії фізики. Побудував теорію альфа-розпаду через тунелювання. Працював у галузі радіоактивного розпаду атомних ядер, ядерного синтезу в надрах зірок. Як фізик вивів формулу, що започаткувала теоретичне обґрунтування альфа-розпаду атомного ядра. Автор теорії утворення хімічних елементів, згідно з якою вся речовина первісно складалася з нейтронів. Емігрував до США, де заклав основи американської астрофізики та космології.
Федір Євстафійович Петрунь (1894–1963) – видатний учений, кандидат геолого-географічних наук, завідувач кафедри фізичної географії Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова, відомий історик і краєзнавець Більша частина життя Ф. Є. Петруня була віддана роботі в навчальних закладах м. Одеси. Майже чверть століття (1941–1963 рр.) Ф. Є. Петрунь працював на географічному факультеті Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова.
Свої оригінальні наукові праці вихованець історико-філологічного факультету Новоросійського (Одеського) університету Ф. Є. Петрунь присвячував здебільшого історичній географії та картографії українських земель, зокрема Одеській області та Одеси. Серед найвідоміших праць Ф. Є. Петруня дослідження «К вопросу об источниках «Большого Чертежа» (1924), «Степове Побужжя в господарськім та військовим укладі Українського пограниччя: замітки до Бронєвського та Боплана» (1926), «Качибей на старинних картах» (1928), «Старовинні шляхи Одещини: історично-топографічна довідка» (1929), «Східня межа Великого князівства Литовського в 30-х роках XV сторіччя» (1928), «Мапа шляхів України першої половини ХІХ стол.» (1928) тощо.
Після захисту в 1944 р. дисертації на звання кандидата географічних наук «Шляхи та підступи до Дністра: нариси з історії російської географії 2 пол. XIX ст.» Ф. Є. Петрунь працював над питаннями фізичної географії, з 1948 р. очолював однойменну кафедру в Одеському державному університеті, у 1949–1950 рр. та 1951–1952 рр. був виконуючим обов’язки декана географічного факультету. Під керівництвом Ф. Є. Петруня у 50–60-х рр. ХХ ст. колективом географів Одеського державного університету було виконано фізико-географічне районування територій Одеської, Вінницької, Кіровоградської та Миколаївської областей.
Впродовж усього свого життя Ф. Є. Петрунь збирав книги, присвячені історії, географії, геології, біології, медицині, військовій справі, економіці, психології, етнографії, філології і т. п. Незважаючи на важкі, а згодом трагічні, перипетії свого життя (арешт та перебування у в’язниці в 1931–1932 рр., евакуація у Майкоп та Байрам-Алі в 1941–1944 рр., неможливість захисту докторської дисертації), Ф. Є. Петрунь активно поповнював свою бібліотеку книгами. Не зупинив вченого і той факт, що частину його бібліотеки, наукового архіву та картографічного зібрання в роки окупації (1941–1944 рр.) вивезли з Одеси представники румунської адміністрації. З новими силами дослідник намагався знайти зниклу частину свого зібрання та продовжував поповнювати свою бібліотеку.
Протягом 1952–1962 рр. Ф. Є. Петрунь передавав книги та карти зі свого особистого зібрання до бібліотеки Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. І сьогодні наукова спадщина Федора Євстафійовича Петруня, а також його бібліотека і архів, привертають увагу багатьох дослідників.
22 січня в Україні згадуються дві основоположні для українського державотворення події: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель. Адже 22 січня 1918 року вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу.
15 січня 2024 р. виповнюється 150 років від дня народження історика, одеського краєзнавця та педагога Феліції-Доротеї Генріхівни Атлас (1874 – після 1930). Головним у житті цієї непересічної жінки було вивчення історії Одеси. Вона запропонувала викладати краєзнавство у школах та написала перший підручник з історії Одеси для шкіл. Найвідоміша книга Д. Атлас – «Старая Одесса, её друзья и недруги».
Науковою бібліотекою Одеського національного університету імені І. І. Мечникова було підготовлено віртуальну виставку до 175-річчя від дня народження юриста, фахівця із цивільного права О. І. Загоровського, який понад 25 років працював в Одеському університеті. Майже всі твори О. І. Загоровського до цих пір зберігають своє наукове значення. Його роботи носять порівняльно-правовий характер. У них можна знайти безліч цінних відомостей з історії права різних зарубіжних держав.