Туризмологія

Монографії

У монографії надані результати дослідження теоретичних, методологічних та практичних аспектів розвитку туризму. Питання, що складають зміст монографії, відбивають широкий спектр детермінантів розвитку туризму й задачі щодо вирішення ринкових, інформаційних, людських та економічних аспектів поступу. Монографія становить інтерес для наукових працівників, керівників, менеджерів й фахівців малого та середнього бізнесу, а також для викладачів, аспірантів, магістрантів, студентів вищих навчальних закладів.
У монографії викладено теоретико-методологічні засади інновінгу в туризмі, розкритогенезу інноваційних теорій, визначено напрями трансформації процесів управління і гармонійного розвитку туристичних підприємств, фактори інноваційних змін та особливості формування інноваційних стратегій туристичних підприємств. Проведено структурний аналіз інноваційного розвитку туризму як сфери діяльності, складових інноваційного процесу та динаміки нововведень в туризмі, структурно-інституціональний аналіз ринку туристичних послуг. Визначено заходи мотивації інноваційної активності, оновлення і модернізації технологічних процесів підприємств туристичної індустрії, дієвість інвестиційної політики та потенціал інноваційного розвитку підприємств туризму.
У монографії розглянуто теоретичні засади формування ринку як економічної основи розвитку сфери туристичних послуг, обґрунтовано принципи його ідентифікації та структуризації, проаналізовано підходи до виділення певних спеціалізованих туристичних ринків та визначено їх специфічні ознаки, здійснено всебічний аналіз сучасного стану, проблем та тенденцій розвитку окремих спеціалізованих ринків. Монографія розрахована на науковців, практичних працівників туристичної сфери, студентів вищих і середніх навчальних закладів, які навчаються за спеціальностями «Туризм» і «Готельно-ресторанна справа».
Багатоманітність туризму як унікального суспільного явища і соціального інституту різновимірно розкриває теоретичний погляд, даючи концептуальне розуміння його цивілізаційної природи, ціннісної і смислотвірної основи, культурного значення, а також економічного, правового, етико-психологічного, педагогічного та інших сутнісно-функціональних аспектів. Він домінує у пропонованій монографії, яка є результатом багаторічної роботи провідних вітчизняних дослідників буттєвості туризму у його ретроспективному та сучасному вимірах.
Колективна монографія присвячена туризму як специфічній сфері життєдіяльності тасоціокультурної практики сучасної людини. Автори досліджують філософсько-культурологічні та соціально-економічні аспекти туризму, які пов’язані з виникненням нових сенсів зазначеного феномену. Зазначається, що феномен туризму набуває нової конфігурації,у результаті відбуваються модифікації як моделей туризму, так і методології дослідження.Розглядається гуманітарна складова, питання економічної теорії та практики в галузітуризму. Аналіз цих проблем окреслює перспективні напрями спеціалізованого туризму, щопредставлені у контексті нової взаємодії «суспільство – туризм – людина».

Підручники, навчальні та методичні посібники

Підручник містить систематизовані матеріали щодо основ підготовки та створення туристської самодіяльної організації. Розкриває методичні та організаційні заходи, які застосовуються для проведення спортивних походів, мандрівок, експедицій, змагань, зльотів, навчальної підготовки тощо в залежності від видів туризму та напрямів діяльності.
Навчальний посібник підготовлено з урахуванням вимог кредитно-модульної системи за програмою навчальної дисципліни «Організація рекреаційних послуг». Особливістю навчального посібника є спрямованість на впровадження активних методик навчання, можливість самостійного оволодіння курсом за дистанційною або заочною форми підготовки фахівців. Кожна тема містить короткий виклад основних теоретичних положень, перелік питань, що є обов’язковими для вивчення і підсумкового контролю знань. Використано сучасні вітчизняні й закордонні джерела, передовий досвід з організації рекреаційних послуг, діюче законодавство. Розраховано на студентів спеціальностей з туризму і викладачів вищих навчальних закладів. Посібник буде корисним керівникам підприємств, менеджерам, підприємцям, усім, кого цікавлять питання організації рекреаційної діяльності в Україні.
Досліджено інноваційні методи управління персоналом, матеріальними ресурсами, інформацією, впровадження інфраструктурних і технологічних та інших інновацій у діяльність ресторанних, готельних та туристських підприємств. Наведено вітчизняний та закордонний досвід впровадження інновацій на підприємствах зазначеної сфери.
Метою вивчення дисципліни є ознайомлення студентів із теоретичними основами інноваційного менеджменту в туризмі, розроблення та запровадження інноваційного туристського продукту, використання інформаційних технологій у його формуванні, обслуговуванні туристів; застосування нових інформаційних технологій комплектування, просування та продажу турів; формування знань щодо новітніх механізмів та методів управління міжнародними та вітчизняними підприємствами сфери туризму.

Статті, доповіді

Автором після проведення експертних та соціологічних досліджень запропонована сучасна різностороння класифікація видів самодіяльного туризму. Дана структура найбільш повно відображає сучасний стан розвитку та різносторонність даного напряму в туристичній індустрії. Запропоновано сучасне розуміння самодіяльного туризму як нового соціального напряму туристичної мобільності, який на Заході вже має свою історію розвитку. В сучасних умовах формуються нові види самодіяльного туризму, пов’язані, перш за все,   із використанням глобальної мережі Інтернет. Їх поширення та розвиток відображають тенденції попиту на туристичному ринку.
З розвитком наукового знання про туризм його розглядають як системний об’єкт. Відповідно, дослідження систем різного роду проводиться в рамках системного аналізу, суть якого полягає в підході до будь-якої сфери життя або діяльності людини як певної системи. Застосування системного підходу в вивченні туризму як складної системи не тільки доцільно, а й обов’язково. Цей метод ефективний в дослідженні питань управління туризмом на різних рівнях. Спираючись на системний підхід, можна визначити шляхи, форми і наслідки взаємовпливів в системі туризму на будь-якому ієрархічному рівні.
Пандемія COVID-19 вплинула на всі без винятку галузі світової економіки. На сьогоднішній день ці заходи не були скасовані або пом’якшені ні на одному з напрямків. Через такий стан справ, у порівнянні з іншими основними секторами економіки, туризм постраждав від пандемії COVID-19 найбільшою мірою.
У статті автори аналізують питання й особливості ґенези та еволюції туризму в науковій літературі. На основі теоретичного аналізу вітчизняної, зарубіжної літератури, законів України, міжнародних договорів і декларацій у галузі туризму, з’ясовано сутність і походження понять «туризм», «туристика», «туризмознавство». Визначено основні принципи туризму, їх засадничу тезу й рекомендації з реалізації, яких необхідно дотримуватися всім учасникам взаємовідносин у сфері туризму. Подано власне бачення й формулювання тлумачень досліджуваних понять. Підтверджена і обґрунтована важливість більш глибокого вивчення обраної теми, зроблено певні висновки з проблеми, надано необхідні рекомендації та передбачувані перспективи подальших досліджень.
Теорія змін в рекреаційно-туристичній сфері – комплекс пізнавальних уявлень, ідей, понять, концепцій тощо, які спрямовані на розкриття необхідних перетворень в рекреаційно-туристичній сфері для запобігання кризовим явищам.
Стаття доводить доцільность використання наукових підходів, що дасть змогу пов’язати воєдино зусилля фахівців, які займаються туризмом за сучасних умов принципової неповноти й невизначеності інформації щодо методології туризму; в опрацюванні таких підходів, які певною мірою здатні забезпечити ефективну взаємодію й синтез методів різних наук на єдиній концептуальній основі.
Сьогоднішня наука, вивчаючи стан і перспективи вивчення туризму як суспільного феномену, використовує широкий арсенал найрізноманітніших дослідницьких методів, принципів, підходів. У статті розглянуті методи дослідження в туризмології, які умовно можна поділити на класичні, оновлені та нові.
У статті досліджується напрямки діяльності регіональних дестінаціонних центрів і реалізація маркетингових стратегій в цій області. Тут були вивчені природні та екологічні особливості регіону і показані області застосування при формуванні невеликих спеціалізованих рекреаційних зон. Було також відзначено, важливість створення центрів дестінаціонного менеджменту для захисту екологічного середовища території, запобігання деградації ландшафту.
Брендменеджмент є актуальною сферою наукових досліджень загалом та в контексті його ролі в туризмі зокрема. Бренд створює відмінність торгової марки або послуги від конкуруючих марок, сприяє збільшенню продажів і, як правило, збільшує прибуток в довгостроковій перспективі. Тому формування бренду вимагає серйозних підходів та залучення кваліфікованих менеджерів. Зараз широко використовується практика створення туристичних центрів чи територій, що цілком виправдано, оскільки позитивний імідж міст чи регіонів сприяє створенню додаткових прибутків від залучення нових туристів. Основні функції бренду туристичної дестинації пов’язані з: – формуванням індивідуального образу (іміджу) дестинації, що відрізняє його від конкурентів; – забезпеченням його визнання шляхом вибору ринкової позиції туристичного продукту дестинації; – підтвердженням якості туристичного продукту дестинації; – позитивним впливом на формування корпоративної свідомості населення туристичної території (регіону, дестинації). Ключовими завданнями брендингу туристичних дестинацій є встановлення їх позиції на ринку та зміцнення сильних сторін, що має послужити основою для формування бренду. Специфіка брендингу туристичних дестинацій як комплексу маркетингових дій, що здійснюються їх керівництвом у співпраці із зацікавленими сторонами для створення та просування бренду, полягає в тому, що: – продукт дестинації є багатогранним, включаючи ряд товарів та послуг різних галузей; – керівництво дестинації не має повного контролю над комплексами маркетингу (маркетинговий мікс); – командна робота з розробки бренду дестинації має проводитись з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін; – значний вплив на розробку бренду справляє політика країни / регіону у сфері туризму.
Проаналізовано методи комплексного оцінювання допустимих варіантів стратегічного розвитку туристичної галузі, які базуються на формуванні відповідного показника, значення якого в агрегованому вигляді відображає певні цілі вибраної стратегії. З’ясовано, що серед осіб, які приймають остаточні рішення, великої популярності набув метод формування показника комплексного оцінювання критеріїв на основі побудови ієрархічної структури (дерева) критеріїв. На кожному рівні цієї ієрархії відбувається побудова показника агрегованого оцінювання критеріїв попереднього рівня. Особливістю ієрархічної структури є агрегування в кожному вузлі дерева тільки двох критеріїв чи показників їх оцінювання, що є основною перевагою цього методу.
Наведено класифікацію фототурів та специфічні особливості фототуризму, які відрізняють його від інших видів туризму. Досліджено основні тенденції розвитку та популяризації фототуризму в світі та Україні. Проаналізовано закордонні фототури та їх специфіку. Проведено опитування серед населення України у зацікавленості в готельних підприємствах, які можуть надавати послуги для фототуристів, організовувати тури та пропонувати в оренду спеціалізовану фототехніку. Надано порівняльну оцінку цінової політики різного виду фототехніки, яка може бути використана у фототурах, організованих готельним підприємством, що спеціалізується на фототуризмі. Проаналізовано інноваційні аспекти фототуризму, які можливо використати на практиці у вітчизняному готельному бізнесі. Наведені приклади таких фототуристичних регіонів, як Черкащина, Прикарпаття, Закарпаття та Чернігівщина, які свідчать про потенціал України, як країни, що має змогу розширяти свій туристичний ринок.
У статті розглянуті такі ключові поняття як туристський образ території, туристський імідж, брендинг території. З’ясовано відміни між географічним та маркетинговим методологічними підходами до формування туристського образу території. Визначені чинники, які впливають на формування туристського образу регіону, серед яких виділяються як об’єктивно існуючі природні, культурні, інфраструктурні ресурси, так і суб’єктивні, що залежать від індивідуального сприйняття людиною туристської дестинації. Туристський образ території складається на основі одного чи декількох просторових ядер, функцію яких, як правило, виконують туристичні центри різної спеціалізації. На основі проведеного аналізу визначено чинники формування туристського образу регіону Українського Причорномор’я.
Виходячи з існуючих підходів до визначення туристичних кластерів сформульовано поняття виробничо-туристичного кластера. Під останнім ми розуміємо територіальне поєднання підприємств промисловості, сільського господарства, транспорту чи сфери послуг, які мають туристичну привабливість та проводять екскурсії на свої виробництва. Крім того, у складі такого кластера мають бути представлені необхідні елементи туристичної інфраструктури (транспортної, готельно-ресторанної тощо). Запропоновано схему поступової розбудови регіональних виробничо-туристичних кластерів.
Розглядається питання єдності понятійно-термінологічного апарату в наукових дослідженнях, підготовці кадрів та в практичній діяльності туризму.
Стаття присвячена сучасному стану законодавства України в галузі туризму, необхідності введення нових актуальних компонентів і понять туристичної інформації, електронного інформаційного продукту туристичної діяльності, електронних документальних систем у галузі туризму, створення електронних інформаційних ресурсів, уваги до соціокультурного аспекту туризму та випереджальних форм інформування.
У статті проаналізовано основні світові тренди розвитку смарт-дестинацій. Визначено складові та основні напрями розвитку смарт-дестинацій. Виконано порівняльний аналіз сучасних глобальних тенденцій розвитку смарт-дестинацій як засобу сталого розвитку туризму в містах.
У статті розглянуто питання відсутності єдиної використовуваної термінології в сфері екотуризму, пропонуються уточнення в діючих поняттях і дається нове поняття екотуристської діяльності. Запропонована класифікація видів туризму з урахуванням критерію туристської дестинації. Наголошено на активізацію процесів формування системи природоохоронних територій, в тому числі і в Україні, які виступають основою для розвитку екотуризму. Сформульовано та обґрунтовано ключові принципи розвитку екологічного туризму. На підставі аналізу різних варіантів виділення видів і форм екологічного туризму запропонована класифікація видів екологічного туризму.
У статті розглянуто особливості розвитку специфічних видів туризму, об’єднаних під спільною назвою «туризм людських слабкостей». Зроблена спроба групування характерологічних видів туризму, спрямованих на задоволення соціальних і фізіологічних потреб особливих категорій споживачів.
Проаналізовано класичну модель маркетингового міксу (комплексу) 4Р, а також її модифікацій 6Р, 7Р та 4С. Звернуто увагу на особливості туристичної галузі у складі сфери послуг, зокрема, значення та використання туристичних ресурсів для створення туристичного продукту. Запропоновано авторська інноваційну модель маркетинг-міксу в туризмі, яка, з одного боку, враховує специфічні особливості та вимоги сталого туризму з його обов’язковою прив’язкою та увагою до туристичних ресурсів, з іншою – має за основу класичну модель маркетингу-міксу.
Представлено основні напрямки застосування новітніх інформаційних технологій у туристичному маркетингу. Запропоновано рекомендації для українських турфірм з «електронного» та «віртуального» маркетингу та відповідних каналів просування турпродуктів (створення та використання веб-сайтів, маркетингова стратегія тощо).
Доповіді науково-практичної конференції містять результати досліджень стосовно теоретичних, методичних та практичних підходів щодо розвитку міжнародного та внутрішнього туризму; розвитку гостинності та інфраструктури дестинацій; економіки, менеджменту та маркетингу підприємств індустрії туризму і гостинності; розвитку інновацій, інформаційних та digital-технологій в індустрії туризму і гостинності; організації екскурсійного обслуговування в дестинаціях. Призначено для наукових, науковопедагогічних працівників, фахівців з туризму та економіки, студентів, аспірантів.
Статтю присвячено проблемі формування поняття туризму, як виду економічної діяльності в сучасній економічній науці. Здійснено аналіз дефініції «туризм» вітчизняними та іноземними науковцями та уточнено зміст цього поняття. Визначено основні складові поняття «туризм» з економічної, споживчої та соціокультурної точки зору.
У наш час формується нова міждисциплінарна предметна область, яку називають «туризмом», «туризмознавством», «туризмологією». Вона фіксує появу нового наукового напряму, орієнтованого на теоретико-методологічну та медичну розробку суспільного феномену рекреаційно-туристичної діяльності, що стрімко набуває глобальних масштабів і істотно змінює уклад життя значної частини населення. Рекреаційно-туристична діяльність пронизує та інтегрує всі сфери життєдіяльності і переважну більшість галузей господарства, і у її осмисленні приймають участь численні науки. Це типова міждисциплінарна наукова проблема, що потребує визначення її міжпредметної області, з одного боку, і галузевих «паїв» і підходів до її розроблення – з другого. Завдання даної роботи обговорення та обґрунтування концептуально-понятійного апарату рекреаційно-туристичної діяльності в цілому, а також визначення предметної області її складової – географії туризму.

Пошук по сайту

Календар

Липень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031