Абонемент учбової, художньої та наукової літератури НБ ОНУ імені І. І. Мечникова (вул. Преображенська, 24; кімн. 7) пропонує стендову виставку «Я змінюю своє життя не днями…» з нагоди 105-річчя від дня народження Григорія Михайловича Тютюнника (1920-1961).
«Я знаю одне, що треба писати хороші твори, а хороші вони будуть тільки тоді, коли писатимемо правду»
23 квітня 1920 р., у c. Шилівка, що на Полтавщині почався життєвий шлях майбутнього письменника.
Г. М. Тютюнник уперше почав друкуватися в районній газеті, навчаючись у восьмому класі.
У 1938 р. Тютюнник закінчує середню школу та вступає до Харківського університету на філологічний факультет. При університеті працювало літературне об’єднання, де виступає зі своїми віршами й Г. Тютюнник. Кілька його поезій з’явилися на сторінках харківських газет і журналів.
Коли розпочалась Друга світова війна, Григорій Михайлович пішов добровольцем на фронт у складі студентського батальйону. Влітку 1942 р. потрапив до німецького полону. Через рік втік із концентраційного табору і долучився до партизанського руху на Кіровоградщині.
29 грудня 1943 р. Григорій Тютюнник був поранений та знову потрапив у полон. У квітні 1944 р. він втікає з полону і приєднується до партизанського з’єднання «За Батьківщину», що діяло на території Чехословаччини. Через важкі поранення Тютюнник Г. М. був комісований та у квітні 1945 р. повернувся додому інвалідом війни 2-ї групи.
У 1946 р. Григорій Михайлович працює вчителем української мови і літератури у Львівському технікумі культ освіти.
У 1948 р. він покидає Львів і оселяється в містечку Кам’янка-Бузька Львівської області, де займає посаду вчителя середньої школи.
У 1956 р. Тютюнника запросили до Львова на посаду редактора в журнал «Жовтень». Через рік Григорій Михайлович повертається до Кам’янки-Бузької. В доробках Г. М. Тютюнника була також і перекладацька робота.
Друга світова війна залишилася у тілі Григорія Тютюнника на все життя – уламком сталі, що носив під самісіньким серцем. Письменника було поранено в легеню, інколи осколок давав знати про себе – рухався, спричиняючи неймовірний біль.
29 серпня 1961 р. у письменника не витримало серце. Поховали його на Личаківському цвинтарі у Львові.
В історії української літератури Григорію Михайловичу Тютюннику належить одне з визначних місць. Від сторінки до сторінки, від оповідання до роману читачі відчувають талант прозаїка – суворий і ніжний, сильний і щирий.
В 1963 р. посмертно за роман «Вир» отримав творчу відзнаку за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва і став Лауреатом Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (нині Національна премія України імені Тараса Шевченка).