Исследователям

Нормативные документы, регламентирующие оформление изданий

Общие правила цитирования и ссылок на использованные источники

НАУКОВИЙ ЕТИКЕТ.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Використання чужих ідей, фактичного матеріалу, цитування без посилання на джерело запозичення є порушенням авторського права і розцінюється як плагіат, тобто привласнення чужого авторства, видача чужого твору або винаходу за своє. Перекладання недослівного авторського тексту не є цитуванням, але передбачає посилання на використовуване джерело.
Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

  1. текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;
  2. цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського текст і без перекручень думок автора. Допустимі лише деякі відхилення, наприклад: можуть бути модернізовані орфографія і пунктуація за сучасними правилами, якщо тільки це не індивідуальна орфографія або пунктуація автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
  3. лапки не ставлять у віршованій цитаті, вилученій з тексту, в цитаті, узятій епіграфом до книги або статті, в перефразованій цитаті;
  4. на кожну цитату, оформлену в лапках або без лапок, а також будь-яке запозичення з чужої роботи (таблицю, схему, карту тощо) повинно бути дано бібліографічне посилання;
  5. при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити відповідні посилання на джерело;
  6. цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те і те знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє — знижує наукову цінність викладеного матеріалу;
  7. якщо треба виявити ставлення автора до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак запитання;
  8. якщо автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – О.К.), (підкреслено мною. – О.К.), (розбивка моя. –  О.К.).

Оформлення посилань

Посилання, в бібліографічному розумінні, – це вказівка на джерело інформації (книгу, статтю, документ тощо). Воно є обов’язковим, якщо в роботі наведено цитату чи якісь важливі або оригінальні фактичні (цифрові) дані, принципові положення або точки зору різних авторів.

  1. посилання в роботах слід оформлювати у вигляді квадратних дужок безпосередньо в тексті роботи одразу після цитати чи даних, що потребують такого посилання;
  2. спочатку зазначають арабськими цифрами порядковий номер джерела інформації, під яким воно внесено у «Список використаних джерел», а потім (через кому) – номер сторінки (чи сторінок), на яких вміщено саме ту інформацію, на яку робиться посилання, наприклад, «… текст цитати … [19, с. 205–207]»;
  3. якщо в роботі просто згадується якесь видання (джерело інформації), то посилання на нього не передбачає вказівку конкретних сторінок, наприклад, «… у працях [5–9]…», «… як зазначається в роботі [15]»;
  4. при посиланні на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки роботи зазначають їх номери, наприклад «… у розділі 4 …», «… дивись 2.1. …», «… за 3.4.4. …», «… відповідно до 2.3.4.3. …», «… у додатку Б …».
  5. посилання на ілюстрації та формули роботи вказують порядковим номером ілюстрації чи формули – останній беруть у дужки, наприклад, «рис. 1.2», «у формулі (2.1)».
  6. на всі таблиці дипломної (курсової) роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад: «…в табл. 1.2». У повторних посиланнях вживають скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Рекомендовані матеріали:

Шахбазян К. С. Застосування в наукових публікаціях цитат із опублікованих творів, права на які належать іншим авторам / К.С. Шахбазян // Наука України у світовому інформаційному просторі. – Київ : Академперіодика, 2017. – Вип. 14. – С. 51–58. 
Сопова К. Методи виявлення плагіату в наукових публікаціях / К. Сопова // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2017. – № 4. – С. 31–37.
Коновеленко В. Авторське право у видавничій справі : практ. посіб. для авторів, редакторів, видавців / В. Коновеленко. – Тернопіль : навч. кн. «Богдан», 2010. – 320 с.
Коноваленко В. Дотримання авторських прав у навчальній літературі і наукових публікаціях / В. Коноваленко // Вища школа : наук.-практ. вид. – 2009. – № 10. – С. 53–60.
 Переклад і редагування наукових текстів // Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – 2-ге вид., виправ. І допов. – Київ : Алерта, 2011. – С. 598–622.

3